Свiччина душа
Маленький вогник з темрявою б"ється,
Неначе ледь опір"єне пташа,
Крилом непевним на свободу рветься.
Від подиху пульсує пломінець -
Безмежний всесвіт затишку навколо...
Співає невгамовний цвіркунець,
І сОлодко п"янить духмяна матіола.
Слова. Були чи ні?.. Лиш матіоли цвіт...
Та мить таємна, як пташа, вразлива...
Крізь темряву напівзабутих давніх літ
Тремтіла свіччина душа від щастя зливи.
Свидетельство о публикации №118011001026