Жiноче свято

Весна…Сніг іще лежить , а душа як дзвін дзвенить!
Завтра свято… - Доню , чуєш , порося в хліву пищить?
- Попораю зараз все поросяті  кину.
Зпозаранку  , щось уже стріляє у спину.
Та здолаю ту біду , все до ладу доведу.
Так … включаю обороти , закипіла вмить робота.
Любчик спить іще рідненький ,
 Мій мемедик ти пухкенький.
Встань бо , підмогни мені.  – Відчепись , не хочу.
Роби жінко все сама, свято то жіноче.
Теща з печі: -Ну й ледащо … довго вибирала.
Краще б вік одна жила і його не знала.
Позарились , тракторист був колись він знатний,
Краще б мав він при собі літачок приватний.
Ти б літала за границю і була мов та цариця,
А тепер сидиш на кухні і патраєш птицю.
Попорала все сама , здоїла корови,
Перед дзеркалом крутилась , підвела ще й брови,
Дров у тачку нарубала , розтопила пічку ,
А йому напевно снилась чужа молодичка.
Потягнувся на дивані , встав , сходив до вітру ,
Докурив цигарочку до самого фільтру .
Ооо!.. Поспішив до столу , похмелитись хоче,
Як весняний котитк до жінки муркоче:
- Таке мені наснилося - кров'янки , ковбаси,
Подавай же жінку їсти , бо немає спасу.
Щось не лізе їжа в горло , трішки б промочити.
Кхе-кхе…
- Нехай кашля , не давай , пора відлучити.
Закрутилась , собирай діточок до школи.
Дякуй Богу , земля мерзла – не йти тобі в поле.
Пішов на роботу , ось тобі і все.
Подивлюсь , в святковий день квіти піднесе?
Не дали голубчику сто грам похмелитись,
Не забудь до вечора як свяня напитись.
- Теще .ой не лізь до нас , заробиш по пиці.
- Чуєш , доню , ще й верзе якісь він дурниці?
- Досить мамо… -О, пішла , як білка крутитись.
Як би мені через тачку не перечепитись?
- Не плутайтесь , мамо , сідайте до столу,
Почитайте ось газету, що прийшла учора.
Вода тепла , все попрала, гуску спекла , шкварчить сало ,
В казані кипить картошка , олві'є зроблю , окрошки ,
Смажить рибу чи котлети – буду думать…
- А в газеті привітання , щастя й долі побажання.
Хай прикрасить Вам ваш вік чуйний добрий чоловік.
Бачиш , є в людей мужчини , а не те , що в нас скотина.
- Мамо він такий хороший …  - О , пропиває гарно гроші.
Математика проста – дві зарплати не хвата.
Зранку мовив зять мій клич – теща грошиків позич.
Бо нема вже на дорогу , до ремня стер , бідний , ноги.
Ось і вечір, дійсно жах… Зять іде наш на бровах.
Поросятко в хліву хрюка , він кричить : - А, спиш , тварюка?
          День кріз день , мабуть , лежиш… кожен день їй свято,
 Порося голодне , неметена хата ,
Струнко всі шикуйся , буду пильнувати.
- О , генерала привезли… тікайте із хати.
Доня  так день спочивала , що аж мокра спина,
А миленький приліз п'яний… казала ж – скотина!
Ніс червоний , щоки сині , а душа його в графині.
Ще дає тобі поради… справжній господині!
- Мамо , зайдіть в хату , прошу не встрявайте.
- Ви мені у моїй хаті рот не закривайте!
Бач , не встоє на ногах , повис на заборі,
Боже , сили дай дитині , щоб не спав він на тім тині.
Тягне його до господи , спина аж тріщить,
А він щось собі під носа , п'янчуга , бурчить.
За поріг перечепився , ледве в сінях не лишився ,
Лобом в двері так він дав , ледь з петель їх не зірвав.
А в господі розходився , як петух розгонорився.
- Може я утратив силу ,може хворь мене зморила?
Ноги , бачиш , підкосило , гололва моя гуде.
Спати лягу , бо щось теє… щось воно зі мной не те.
Ти ж постав пиво на холод , завтра похмелюся,
Розв'яжи мені ботинки , бо не нахилюся.
- От , казала тобі мати – розбуй , доню ,очі!
- Хвате , мамо , діло йде, бачете , до ночі.
Теща знову: - Немічний… тільки ліг він спати ,
Я в свою адресу чула –«Вийди вон із хати.
Прогуляйсь , сходи подихай свіжим вітерцем,
Не забудь ще прикрутити чавун з холодцем».
Якось ніч заночували , доня рано- рано встала,
Пишні кудрі накрутила , модну зачіску зробила ,
Навела собі рум'яна , стала просто без із'яну.
Чоловік проспавсь і з п'яну: - Дай на тебе я погляну.
Ти що жінку , щось злякалась , чи голову мила?
Ти вареників мені люба наварила?
Якась , жінко , ти бліда , лиш губи червоні,
Чи ти чхала над борошном , чи вдалось зпросоння?
Та ні… чорні брови. Ну , якщо , ти таки чхала – то бувай здорова.
- Ти розбуй , дураче , очі – та це ж макіяж.
Ти ж казав – поїдем зранку у якийсь вояж?
- Що ти , жінко,   ваше свято уже відмінили.
Вона так оскаженіла , ледь мене не била.
Я до чого ? Депутати кашу заварили ,
Люди кажуть – Клара Цеткін встане із могили.
Більшої наруги годі і чекати…
Подумайте , схаменіться , жіночка – то ж мати.
Від учора прибиралась і їсти варила,
Та коли ж відпочивати , жінка що - кобила?
Теща штовха доньку в лікоть : - В нас усе ще впереді ,
Якщо свято залишилось , ой – покажемо тоді!
Підемо з тобою , доню , у шинок,
Не оставимо без діла і тебе , зятьок.
Все хазяйство на тобі , діточки і кухня ,
Хай у тебе за цим всім голівонька пухне.
- Що ви , що ви – ось цукерки і скромні букети ,
З святом , несіть гуску ,ковбасу , котлети.
Ну а теща таке вткнула , що аж стало жарко,
Налили для апетиту ще й зятькові чарку.
Він на неї так дивився , ніби на ікону.
- Їжте , матінко , скоріш , бо все захолоне.
Ну а Вам , чоловіки , хай буде урок…
Восьме березня – це свято для усіх жінок!!!



26.02.17



Автори : Місяк Алла Петрвіна   та Могила Генадій Петрович