Задивився на небо...
Там вечір прицвяхував зорі
до тканини зневіри у втрачену долю зими...
Нині, вільний, я вийду, нарешті, з кущів ілюзорій,
щоб когось віднайти у полоні земної пітьми...
Чи не видивив меж?..
Чи стулився як хатка молюска?..
Ні, не стану сьогодні кричати на всесвіт про ніч,
що вичавлює з мене розгублену душу етруска,
заблукалу в подіях, що ваблять людей цьогоріч.
Захололих надій вже не треба сьогодні нікому...
То ж, останнє кохання торкнеться легенько пера,
і я знову за крапкою виведу мудрості кому,
щоб довести Йому, що життя - то безпрограшна гра..:)
Аксiома
© Copyright: Александр Ноцкий, 2018
Свидетельство о публикации №118010808371
Свидетельство о публикации №118010808371
Рецензии