Вже котрий рік живу одна
Без допомоги і підтримки,
Вдовину чашу випила до дна,
І спокою немає ні хвилинки.
Ота самотність серце виверта
І холодом вкриває мою душу,
І я зробилася уже не та,
Та попри всі жалі я жити мушу.
Я мушу жити для дітей,
Рідненьких правнуків, онуків любих,
Щоб їх притиснуть до грудей
І вберегти від підлих, грубих.
Щоб добігаючи кінця
Мене не мучили сумління,
Щоб в них були наповнені серця
Любов`ю, добротою і терпінням.
ОДНА
© Copyright: Нина Продан, 2018
Свидетельство о публикации №118010803544
Свидетельство о публикации №118010803544
Рецензии