Окрім вражого каналу,
Глузду у них зовсім мало.
Куфайки й кірзових чобіт…
Цьому дивується весь світ.
Називають нас БЕНДЕРИ,
Хоч самі є мародери.
Так,як діяли в столиці ,
Хай вернеться їм в сториці.
Нас нищили,нас громили,
Не думали,що робили.
Перехожих катували,
Ублюдками називали.
Хоч самі вони тварюки,
Що завдали людям муки,
Що заставили страждати…
Цього слід було чекати.
Гріху вони не боялись,
Над людьми кати знущались.
Розгромили все на світі.
За це в пеклі їм горіти.
Нелюдом як можна бути?
Правду не хотіли чути.
Йдіть від нашого порогу
І забудьте цю дорогу!
28.02.2014 р.
Гр ху вони не боялись
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2018
Свидетельство о публикации №118010811883
Свидетельство о публикации №118010811883
Рецензии