Тече вода,об камінь б'ється.
Шепоче дощ,що все минеться,
Дерева гнуть до долу листя,
А він мені щоночі сниться.
Небесна синь,все як насправді,
Мене веде у мрії марні,
Чому зі мною це,навіщо?
Не хочу мучитись я вічно.
Забути все,чому не можу?
Згадай мене,хоч в снах приходжу?
Невже забув, із серця вивів?
Можливо хтось би в це повірив.
В пам ять
© Copyright: Лилия Котляр, 2018
Свидетельство о публикации №118010700147
Свидетельство о публикации №118010700147
Рецензии