Ти приходиш уві сні,
Посміхаєшся мені,
Забираєш у полон
Без дверей, і без вікон.
В тебе іскорки в очах,
А мене долає страх,
Що, як сонечко зійде
І кохання відійде?
Я прошу у квітів руж
Почуття мої не руш!
Я любов свою віддам
Й не збіднію ні на грам.
Щоб я впевнена була,
Що я маю два крила,
Я б злетіла в небеса,
Де любов і де краса.
Як бджола летить на квіти,
Як шанують батьків діти,
Так душа моя в тривозі
Все ж чекає при дорозі.
3.03.2016 р.
Полон
© Copyright: Нина Продан, 2018
Свидетельство о публикации №118010509994
Свидетельство о публикации №118010509994
Рецензии