Прокричи, нагадай мені,
Бо туман нас собою вкриває.
Скоро все заховається в мглі
І нас більше немає.
Буде тільки два я.
Я твоє і моє одинокі,
І десь зникне в тумані сім'я,
Що коханням жила всі ці роки.
Прокричи, нагадай мені,
Бо сліди твої дощ розмиває
І зорю нашу, там в вишині,
Хтось все більше від нас затуляє.
Твоє слово одне,
Можеш навіть тихенько сказати,
Нас з туману воно поверне
І не будемо ми сумувати.
Нагадай мен1
© Copyright: Борис Задорожный, 2018
Свидетельство о публикации №118010507796
Свидетельство о публикации №118010507796
Рецензии