Р здвян поез

Різдвяні поезії:

     Різдво Христове

Сірий ослик.
Білий сніг.
Багряниця —
опинало.
 З голови до ніг.

Хекає по стежці.
Цокіт... Слизькавиця.
Він везе
майбутнього Царицю.

Піднялась мітлиця: у небі
зоря:
Сей везе майбутнім
 і Царя.

Хуга, лід, —
чи дорога стезя?
Хто людські гріхи
на себе взяв?..
Просяває горам: світлая мітла.
Тьмі — багряна сина принесла.

Кучугури: щоки собі закруглили.
Знайти б входи-виходи
просили.
О, діра! Печера чимала.
Породила! — Сонце!
                в ясла понесла.

Нахилилась.
Дала їсти маленьким губам.
Вибіг слави свіжий кусень! —
               провістив горбкам.

Ніжно клала на коліна
тихе дитинча.
Вверх дививсь...
А спелену;ла — пружився,
                кричав.

Все як в світі.
Розійдімось.
А підходимо — вклонімось.
Бог спасать почав.

Поспішім серця віддати!
Тихо сяє ясна Мати.

21.12.2005

     Народження Твоє

В небо вилом —
оце Твої двері!
Зорі — й вила,
солома і — ери!
перші вірні, перша вечеря,
вічна зірка
всім —
у вічну любов!


Вийшов в дім —
і вийняв до світу,
у Любов —
в кому неба є світло...
Бог-тектон
поверта
нас в любов.


Вільне небо! —
оце Твої двері!
Се є Ти:
Ти — і вірні, й вечеря,
Ти любов там,
де бідні в печері...
Ти нас виніс
в небеснії сфери,
бо Твоя
ми любов!!!

5.11.2014


*   *   *

Світло небесне
Син Божий родився.
Хто серцем воскресне,
Прийди — подивися.


Ці кроки таємні...
Син вічний родився!
Любов — це взаємність...
Прийшов — і дивився.


У ясла — не з чресел
Явивсь, це — явився!
Младенець Небесний —
І світ освятився...

6.11.2014


* * *

              Назару і Лесі Романюкам
              вдячним серцем присвячую

Ангелом бачити —
це треба ангелом стати
Білі сосуди дерев —
їм до ранку стояти…


Білий лапатий
сніг сіється з неба
лапатий, —
Тепло у хаті.
Й тепло — де хата.


Бачить ягнятком —
то треба ягнятком ще стати
Лагідним-лагідним — і розчинитись
                в Дитяті…
Сходять ангельськи білі сніжини!
Бог став людиною.

06.01.2016


       Внутрішня жага

                Небесному Хлібу – Христу Ісусу
                з любов’ю присвячується

1

І може вона народи;ть
в ранок слово
бо в ніч народила Його
і вклала до ясел Небесну Основу
й – примовк непалючий Вогонь...


Аж ось є в мені
авторучка у серці
і біле
і біле Різдво
бо ось я і викинув –
висмикнув все це –
що мав би весь світ за добро


Й скажіть: бо це личить
і це йому йде
творить чисто – чистих
лебедів-людей!


2

Як пальці у благословінні
у Христа
в мені спочила висота
і тішиться висотна піч
біла й проста
що вона вища
дров і протиріч
печей жарких
заходів
сходів – і
дулібів

Хай зійде з неба –
       Хліб!..


3

І чистеє слово
в небеснеє серце –
прийде!
бо це личить
і це йому йде
творить
чисто –
чистих
лебедів-людей!

04.01.2017


      Благоговійний менует

Крок зробив – і став.
Висловив. Тим все сказав!
Як стоїш
в народженні Христа…


Ти поет?
О, ти поет!..
А це – благоговійний середньовічний
менует...


Я спитав би: Божа Мати,
і куди це ліплення
з ХХ-го – дівати?..
Тільки мовчки дивимось на Нього:
я і Матір...


О, художнє надбання...
Пастух народивсь –
стоїть ягня!..
Хвостиком до нас!
як ангел
тільки б став...
О  я к  ц е  с т о ї т ь
в  н а р о д ж е н н і  Х р и с т а!


Ти художник?
Ти й поет?
Так  с т а н ь  от:
перший срібний менует...


Запитати б Божу Матір:
Звідки це? – із ХХІ-го...куди
дівати?
Тільки мовчки дивимось з ягням:
на Нього і на Матір...


Це так є... культурну
ліпку оббивати!..
Вознестись!
Та подивилась Божа Мати:
Ігоре, ти стань
хоч як ягня…
Чи не досить нам крилатого коня?


Крок один! –
у світлі Слова стати...
Це ж – Христос!..
І тиха Його Мати.

2.01.2007, досвіток


       Білі пензлі

Я – ягнятко.
Я – на Сина дивлюсь,
хвостиком до людей...
Тільки рівновага твоя, Сину,
і – ніхто в рамці не впаде...
алітерація – бог-зна чи впаде
і поза нами – ніщо
і ніхто не впаде...


і це бачено де?
зірка небес
в такій чисто-чистій вовні
відобразиться ще й ляже
ножем вздовж спини...


Тоненькі ніженьки –
білим полям
білі пензлики...
Рожденного Сина –
в серцях –
Творця ще й Художника...
крім художника по справі безбожники
крім матері-батька Художника –
розтиральники вохри пемзою!


В художника радість – чи річ остання ? –
по смерті точніша...

Є народження на заклання!
як би в притчі і вірші...
Без глибинно-художнього
пласкі старання...

10.01.2007