Не будьте вы, люди, собаками!
Хоть, год в честь неё называют…
Скажите спасибо, однако, им…
Пусть, даже кусают и лают…
Ведь, братья они наши меньшие
И друга верней не найти…
Помогут мужчине и женщине,
Играют и дружат с детьми!
Щенками, сначала, забавными
Они развлекать могут нас…
Младенцев, порой, доверяем им,
Вы вспомните, пёс скольких спас!
А мы, вроде, божьи создания,
Топить их безжалостно можем,
Без боли и без сострадания
Бездомных, озлобленных множим…
Когда же, скажите вы, люди,
Собаками быть перестанете?
Иль каждый из вас неподсуден,
Иль нету у вас больше памяти?
Не будьте вы, люди, собаками!
© Copyright: Константин Вальпа, 2018
Свидетельство о публикации №118010505395
Свидетельство о публикации №118010505395
Рецензии
Очень понравился Ваш стих и хочу чтобы Вы прочли стих замечательной украинской поэтессы Натальи Кислощук. С теплом Наталия Завальнюк Мишина.
Собача вiрнiсть...
Наталья Кислощук
Як часто люди не цінують дружбу...
Пес відслужив старанно свою службу,
І з часом став старий він і по тому,
Був вигнаний хазяїном із дому...
І скільки він блукав - я те не знаю,
Одного ранку двері відчиняю
І крок один лиш роблю від порога,
А там стоїть старий сліпий небога...
Він сумно так мені заглянув в очі,
Я зрозуміла: їсти, певно, хоче...
В моєму серці защеміла жалість,
(Мене також колись чекає старість)
Зібрала що лишилось зі сніданку,
Пес все поїв до краплі, до останку...
Повеселів...виконує команди
І бігає від кухні до веранди...
Отак той пес лишивсь в моєму домі...
Що йому треба? - хліб, копну соломи...
Йому не треба золота і срібла,
Він просто хоче буть комусь потрібним...
Отож...напишу чорним я по білім,
Не доживать щоб в домі пристарілих,
Ви пам'ятайте: всі ми "тварі божі "
Й братів молодших ображать негоже...
В житті межу потрібно знати всьому,
Щоб вас колись не викинули з дому,
Як тих собак (бо все нам - по заслузі),
Цінуйте ви собачу дружбу...
Завальнюк Мишина 17.01.2018 22:38 • Заявить о нарушении
Собача вiрнiсть...
Наталья Кислощук
Як часто люди не цінують дружбу...
Пес відслужив старанно свою службу,
І з часом став старий він і по тому,
Був вигнаний хазяїном із дому...
І скільки він блукав - я те не знаю,
Одного ранку двері відчиняю
І крок один лиш роблю від порога,
А там стоїть старий сліпий небога...
Він сумно так мені заглянув в очі,
Я зрозуміла: їсти, певно, хоче...
В моєму серці защеміла жалість,
(Мене також колись чекає старість)
Зібрала що лишилось зі сніданку,
Пес все поїв до краплі, до останку...
Повеселів...виконує команди
І бігає від кухні до веранди...
Отак той пес лишивсь в моєму домі...
Що йому треба? - хліб, копну соломи...
Йому не треба золота і срібла,
Він просто хоче буть комусь потрібним...
Отож...напишу чорним я по білім,
Не доживать щоб в домі пристарілих,
Ви пам'ятайте: всі ми "тварі божі "
Й братів молодших ображать негоже...
В житті межу потрібно знати всьому,
Щоб вас колись не викинули з дому,
Як тих собак (бо все нам - по заслузі),
Цінуйте ви собачу дружбу...
Завальнюк Мишина 17.01.2018 22:38 • Заявить о нарушении
Душа и у животных есть, не только у людей!
Так будь ты с ними тоже человек,а не злодей!
Константин Вальпа 31.01.2018 22:54 Заявить о нарушении
Так будь ты с ними тоже человек,а не злодей!
Константин Вальпа 31.01.2018 22:54 Заявить о нарушении