Затерпає душа, коли вип'ю чарчину з тобою.
Заливаю провини іскристим червоним вином.
Хай потонуть вони, непрощені...
Зі злою
утіхою бачу, як падуть на самеє дно.
Чи то я вже на дні, коли плачу лише, як нап'юся?
Сльози сохнуть в пустелі чужинських вітрів.
Віють хай. Я не плачу. Над ними сміюся.
Й не пускаю до серця безмежних жалів.
Жаль мене не зігріє, мені голови не остудить.
Моя віра тверда, і зломлюсь - не зігнусь.
Лише стисне журба мені серце у грудях.
І гіркою сльозою зійде... як нап'юсь...
4 січня 2018 р
Когда напьюсь... укр
© Copyright: Евгения Кобикова, 2018
Свидетельство о публикации №118010503964
Свидетельство о публикации №118010503964
Рецензии