Зима - вдовица

полу-перевод - шутка
на стих. В. Козачук

Смотрю на зиму – впору удивиться:
Ни белых покровов, ни кружев нежных
С чернеющих дерев, від снігу незалежних…*
Чи дівчина то, чи сумна вдовиця?

Наступит ночь, и в сумрачном тумане,
Повисшем на ветвях – ну чисто** гронки,***
Чи як намiсто, деренчать на шиях тонких…
Приходить ніч у латаній сутані…

Земля застыла, небо уж с овчину…
Как разбудить в старухе страсть младую,
Де свіжий вітер, коли ж він подує?
Де наречений чекає дівчину?

* (укр.) независимых, т.е. свободных
**(русск. разг.) точь в точь
*** (балачка) кисти

оригинал

Зима вдовиця

Зима без снігу схожа на вдовицю :
Вона зчорніла з холоду і туги.
І стугонить земля холодна туго,
Як жаль мені її – сумну черницю!

Чорніють віти у дерев в тумані,
Ще й обрій в небі вигнув чорні брови,
А у дібров й полів нема покрову,
Приходить ніч у латаній сутані…

Як сумно! Хто тепер її розрадить?
Як пробудить красуню-чарівницю?
Ту білосніжну зиму білолицю…
Вдова вона –  вона не може зрадить!