Рецензия на вiрш и стих

Соломиї Галицької
И Татьяны Сердюк.

Рецензія на вірш и стих
"Всевишній Боже захисти
Донбас".

Не вірю я
Що всі вони
Прихильники
бендери,
А інші всі
Прихильники
Москви.
На справді,
Всі вони
Обмануті
Великі діти,
Яких навколо
Пальця обвели.
Яких лобами звели
На заклання
Лише, Щоб
Тереторію для
Панства поділили,
Та всю
Від бидла
Бажано
Для них
Звільнили,
Бо тереторія
Панам
З обох сторін
Потрібна,
Тому з обох сторін
Для цього,
М'яса люцького,
Поназбирали
Та звели їх в
Смертельний бій.
Але ж вони всі ті,
І ті, всі божні
Люди,
Та мають також
Всі матусь.
Та хрестики усі
На шиї носять,
Але навіщо саме
Це вони не зрозуміли.
А все тому,
Що вигідно
Було комусь
Їх поділити,
Тому що молодь -
Це як
Пластилин,
Та кожний з цих "псевдобогів", панів
Зліпив по армії собі
із молодого
Пластилину,
Щоб звести їх
В смертельному бою.
А щож матусям
Залишається
Молитись за тих
Синів, що ще живі.
Вони ж На шиї
хрестики синам
Колись поодягали
З надією,
Що їх цей
Хрест спасе.
Але хрести
Ці заліпили
Разом з ними
З пластилином,
Тому мабудь вони
Їх не спасли.
Але
Я сподіваюсь,
Що прийдуть
Такі часи, коли
Здоровий
Глузд візьме
Над всіми верхи,
Та схаминуться
Люди,
Що живі.
    ***************
     ВАЛЕРИЙ  КУЛИК