Ще…Пишуть комин ружами роки,
День за днем життя перегортають…
Спогади – шитвом на рушники –
Піснею у серці проростають.
Хто сказав: «Любов – для молодих»? –
Вистояні вина все ж хмільніші!
Ще люблю, аж забиває дих!
В серці пуп’янкуються ще вірші.
Не біда, що тіло засиха,
Листопадно хилиться калина.
За межею святості й гріха
П’є життя так жадібно людина.
Павутиння бабі літа тче
Вік жіночий, куций і лукавий ,
Хочеться любити ще і ще,
Бо кохання старість не торкає!
Про любов нашіптує вночі
Перелесник. (Бий би його трясця!)
Ще не всі віднайдені ключі
Від дверей, де зачаїлось щастя.
Ще... Пишуть комин ружами роки
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2018
Свидетельство о публикации №118010301116
Свидетельство о публикации №118010301116
Рецензии