Нiколи
Ламало хребет надії,
Лякало пташок довкола,
І гризло думки неспілі,
Щоб в плани не виростали
І зниклі - слабкі та кволі.
Ми слова цього не знали,
Не вірили в те "ніколи".
Та раптом…(а точно раптом?)
Між нами воно постало
Є вчора у нас – не завтра .
Бо завтра вже не настане.
Свидетельство о публикации №117123100152