Рубiкони
І мости за собою спалено,
Ким, коли і для чого схвалено:
Над живими – скорботні дзвони?
Кола пекла чи втіха раю
В нас попереду? Руку дай мені!
У тобі проростаю мальвою
І укотре в тобі згораю.
За маленьку позику світла
Величезні відсотки сплачую.
То сміялася – нині плачу я...
Для закоханих вишня квітла...
А той сад і стареньку грушу
Пам’ятаєш? Не треба! Боляче!
Пам’ять палить промінням сонячним
Біле тіло, відкриту душу.
Чи судилося разом бути?
Йти шляхами святими-грішними?
Все ж не хочу я долі іншої.
Це моє: і меди, і скрута.
Свидетельство о публикации №117123100117