Антонич. Б-И. Пилигрим

Желты дороги под ногами,
Синеют небеса над нами,
Иду то прямо, то кругами-
Прохожий-вечный пилигрим.

Померкнул свет весны былой,
Но кружат птицы надо мной,
Рождая нежных звуков рой,-
Перед паломником немым.

ТяжкА поклажа за спиной,-
Мой Божий дар всегда со мной,
Но палит темя лютый зной,
Бичует батогом тугим.

Как чётки я перебираю
И хлад и зной-и всё шагаю,
Но отдохнуть смогу тогда я,
Когда приду в Ершалаим.

1932 г.

Книга прочан 3

   (Єрусалим)

Дорога жовта під ногами,
блакитне небо понад нами.
Іду незнаними шляхами.
Людина — вічний пілігрим.

Тужу за сміхом і весною,
співають птахи понад мною,
дзвінкі пісні пливуть ясою
перед паломником німим.

На плечах свій несу тягар,
у синій скрині Божий дар,
хоч палить спеки лютий жар,
хоч батогом бичує злим.

І так мандрую без упину,
мов чотки, пхаю кожну днину,
і аж тоді я відпочину,
колий дійду в Єрусалим.

Неділя, 27 березня 1932