І буде дощ.
заперіщить у саме лоно,як ти його не прикриватимеш руками,
нагне до самої землі і коло неї відпустить...
а потім прокинеться сонце і проб'ється крізь твоє прозоре тіло жовтими промінцями,
розіпне його і просвітлене залише догоряти оранжевим хрестом на землі...
а далі ти понесеш, як носять яблуні яблуки,
надламуючись хребти і заокругленими рухами ловитимеш, остужаючи повітря,
і так само впадеш на холодну просінь трави...
і по ній захлюпоче вилите з тебе море...
синє небо вкриє тебе своїми долонями, і співатимуть пташки тобі і не тільки..
і здіймуться довгими ключами у вирій, полишаючи тебе на траві,
мов осінній зірваний лист.
ти лежатимеш і тобі буде сумно,
ти встанеш і в очах проступить печаль
від раніше незнанної самотності
тільки потім знову буде весна, і
дощ...буде,
і ти втікатимеш від нього, вже знаючи, що тобі знову час проростати яблунею...
***
© Copyright: Одуванчик 5, 2017
Свидетельство о публикации №117123000109
Свидетельство о публикации №117123000109
Рецензии