Вже листопад попорався в городі,
З старої груші листя облетіло,
Хати сільські біліють сиротливо,
Дивуючись такій осінній вроді….
А серед них, мов квіточка, хатинка,
То моя рідна,- там мій тато й мати,
І де б я не була, одна стежинка,
І зве мене и веде до тої хати.
Не часто їду, та батьки, я знаю….
В дворі за столиком, сидять і нас чекають,
І пес хвилюється, хвостом виляє.
Як член родини радо зустрічає
Складаю богу я свою молитву,
Спасибі, Господи, за двох людей, вже літніх,
За те, що є куди мені приїхать,
Дай бог, здоровя їм, шепчу в молитві стиха.
2011р
Вже листопад попорався...
© Copyright: Ален Мак, 2017
Свидетельство о публикации №117122904724
Свидетельство о публикации №117122904724
Рецензии