596. обнадiйливе

День плакав... плакав... врешті відгорів.
Його пітьма нещадно проковтнула.
Розпласталася темінь пустирів
Безформенно, весь простір огорнула.
І все притихло. Сміх завмер у сні.
В минулому заплуталася радість.
Розсипалися звуки голосні
Молитвами нічними: будять святість.
Розорена межа ятрить вогнем:
Границя правди вклинилась в неправду.

До світла наближаюсь з кожним днем,
Знаходячи у істині відраду.

29.12.2017

св,  +кн. "На струнах..."


-----------------

перевод -  Елена Спичак:

День плакал... плакал... так и отгорел.
Порабощен безжалостною мглою.
Покинувши кладбищенский предел,
Спустилась тьма старухою нагою.
Притихло всё. И замер смех во сне.
И где-то в прошлом заплутала радость.
Но прорастают и в кромешной тьме
Молитвы наши: будят святость.
Разорена межа и жжет огнем.
Граница правды вклинилась в неправду.

Я к свету приближаюсь с каждым днем,
И в истине ищу себе отраду.

29.12.2017