Я повинен вiддати тобi двi книжки
Сторінок зо двісті, а може, й більше.
Сторінки в книжках не бувають лишні,
особливо, коли про кохання вірші.
Ти, можливо, книжки і відкриєш навіть –
так дарунки приймають всі чемні люди.
Але не переймайся: книжки – забава,
на полицю поставиш, а там й забудеш.
А віддати повинен – там є про тебе
кілька слів нічних і думок відвертих.
Це у мені писати любов потреба,
це у мене із небом така оферта.
І мене вражає завжди, що інші
прочитають і скажуть: «Це все – для мене…»
Ось таке життя дивовижне в віршів –
не живуть безбатченками катрени…
А для цього потрібні нічні безсоння,
особлива відвертість, що проти ночі.
Та коли я про губи пишу і скроні,
я лише твої уявляю очі...
Свидетельство о публикации №117122802252
Прекрасные стихи. Вот мой перевод:
Я должен отдать тебе парочку книжек,
Страниц этак в двести - ни строчкой не меньше,
Страничек в томах не случается лишних,
Коль все эти песни - для лучшей из женщин.
А вдруг приоткроешь, когда тебе скучно?
(Так вежливы, знаешь, с подарками люди),
Тебя успокою: все книжки - игрушки:
На полку поставишь, а после – забудешь.
Ночной разговор, откровенные мысли…
«Любовь прославлять, а за эту потребность,
Стихи отдавать, о тебе и о жизни»
Таков договор между мною и Небом.
Меня поражает, что часто другие,
Прочтя, говорят: «Обо мне эти строки»
Стихи удивляют особенной жизнью:
Средь них не бывает сирот одиноких.
….
Бессонницы «шутки» за этим чудом,
Душа, открытая им, но, знаешь,
Когда я пишу про виски и губы,
Я лишь твои глаза представляю…
Д.С.
Дмитрий Викторович Середа 13.01.2018 20:20 Заявить о нарушении
Дмитрий Викторович Середа 13.01.2018 22:15 Заявить о нарушении