2
Летять години наче хмари.
Вже батьківський згубився оберіг,
Вже зайнялись червонії пожари.
Десь там осталися кохання і любов,
І море синє, і горласті чайки,
Остила вже палка, юнацька кров
І вже казками бачу власні байки.
Давно вже пожовтів зелений клен
Моєї юності, моїх років гарячих.
Ізтліло полум`я моїх знамен
І сліпота чадить з очей незрячих.
Співають все сумніше за вікном,
З майданів, знову зайшлі міністрелі.
І не пройду я вде імлястим дном,
Залишусь байстрюком у новій ері.
Минула казка із дитинством геть,
І небо посіріло, стало темним.
На обрії щось дивне постає,
Чимось важким, жахливим і непевним.
Свидетельство о публикации №117122704089