Крокуе вулицею Бог

Крокує вулицею Бог.
Він прислухається… Йде всюди.
І, раптом... Серце коле бруд.
Відвертий бруд на нього, – люду.

Той твердить: «Господи, чому?!
Мені життя тепер немиле…!
Мій бізнес «вилетів в трубу!!!»
«В трубу? Але… ти маєш тіло.»

А цей – кричить.  – Який бідак. –
«Для чого в мене вкрали гроші?»
«Пропали гроші? Так! Це – так.
Але от діточки хороші.
Рукою сум вам відведу.
Перстом своїм вам шлях окреслю,
Щоб не попали ви в біду
І стали в стрій усі воскреслі.»

Дивись, красуня у пітьмі
Ховає очі свої й серце.
Сказав коханий шлюбу: «Ні.»
А Бог сказав: «А ти… не сердься!»
«Чому такий жорстокий Бог?
Якби він знав мою довіру…»
Бог об’єднав би Вас обох…
Але, вберіг тебе… від звіра.
Той кого любиш – є слабким,
Бездухим, немічним, облудним.
Його пікап – це гною дим,
Він би зганьбив тебе прилюдно.

Крокує вулицею Бог
І заглядає він у вікна…
«А, хай би той скотина здох!»
І далі – тиша… Все поникло.
Якби ти знав лиш силу слів
І бачив те, що Бог угледів!
То ти б зі страху і зомлів,
Бо поряд з ним був чорт на пледі.

Коли ми думаєм про бруд –
Ми Сатану у дім пускаєм.
Бо дім наш – в тілі! Душа – тут.
А ми – як діти ті… Не знаєм…
Нам вчитись жити та іти
Туди де Бог шляхами ходить.
Нам путь долати до мети
Де Божий день і Сонце сходить.

Крокує вулицею Бог
І заглядає в твоє серце.
Він в іпостасі що із трьох.
Приймайте Бога натщесерце.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2017

12.12.2017
22:12, 22:29

Всі права застережені. Будь-яке використання за письмової згоди автора.