Безсонні ночі, зовсім не до сну,
Болить душа. Куди її подіти?
Отак не спиш вже нічку не одну,
Не знаєш, як цей біль перетерпіти.
Ідуть години мляво,як старці.
Коли той ранок,звідки виглядати?
Зацвірінчали сиві горобці,
Ну, от, нарешті, можна вже вставати.
На жаль робота валиться із рук,
Не може душу сонце обігріти,
Терзають ревнощі,як чорний крук,
Думки, думки,забулось як радіти.
І серце то скакає, то замре,
То кине в жар,то холодом накриє
Ніхто того в житті не розбере,
Чому воно безжалісно так ниє.
Болить душа, терзає груди біль,
Від сліз давно почервоніли очі,
І скільки вже пройшло оти неділь,
Які важкі і довгі темні ночі.
Чи був обман, чи вигадка то все,
Чи то надумалось? Не знаєш,що робити.
Та добре знаю, сон мене спасе,
Прокинусь вранці,буду знову жити.
Ревнощi
© Copyright: Виктор Гала, 2017
Свидетельство о публикации №117122408018
Свидетельство о публикации №117122408018
Рецензии