Гуси.
Хочеться крил їх торкнутись
але не обіймати, ні в якому разі, ні-ні!
Нехай летять, де ліс і поля, де холодом все дише
природа й фавни річкові – їх обороняють
Доторкнутися до Карелії,
до вершин й низин, туманів
обійняти гладь, покликати палатку і шапку-вушанку
подихати інієм вранці
і що з того що очі болять від недосну?!
як іноді ваблять ці сірі птахи
сміливості й мужності в них позичати
я малий. В карманах малого дитяти – ледь пару соняшків знайшлось
знайди мене, того дитя,
Мортен!
Гусак, що забирає нас з гусьми,
який згадує, що вміє літати, знає – що може!
Й летить.
По фьйорду стелеться місячна нить
На крилах сiрих гусей
© Copyright: Владимир Шеврон, 2017
Свидетельство о публикации №117122405757
Свидетельство о публикации №117122405757
Рецензии