Віхола, заметіль..
я їхала,
на дорогу дихала
сніговиця ця.
Кожен подих
втіхою
серце заколихував:
їду, їду, там була
я, колись - мала.
Думка впала
кладкою
через Смотрич,
згадкою,
як - біжу і маками
майоріє гай.
Край дитячих
мрій,
крає у душі моїй
навпіл ця ріка,
як сльоза гірка.
Там живе
мій біль,
там - забута хата,
спогади про тата -
туга звідусіль.
Віхола, заметіль...
я їхала,
вся дорога - латана ,
спогадами катана,
сніг на ній, як сіль
Вихола, заметиль...
© Copyright: Дина Пугачёва, 2017
Свидетельство о публикации №117122411170
Свидетельство о публикации №117122411170
Рецензии