Панчохи

Перевод на украинский язык стихотворения "Чулочки"
Предполагаемый автор: Эдуард Асадов / Муса Джалиль
__________________________

ПАНЧОХИ

Їх розстріляли вранці літом,
Коли іще біліла мла.
На страту йшли жінки та діти,
І з ними дівчинка ця йшла.

Їм наказали одяг зняти,
Біля лощини стати в ряд.
Та враз веселий крик дитяти
Крізь гул пронісся, мов снаряд:

«Чи зняти, дядечко, панчохи?»,-
Спитала крихітка мала.
І, не злякавшись анітрохи,
На німця очка підвела.

«Панчохи теж…»,- і в цю хвилину
Зніяковів фашистський кат.
І, подивившись на дитину,
Він опустив свій автомат.

В кайдани сорому закутий,
Солдат ногами в землю вріс.
«У неї очі, мов в Гертруди…»,-
Він шепотів собі під ніс.

Ця мить була на вічність схожа.
Дитя невинне, бачить Бог!
Наказ «Вогонь»! Ні! Він не може!
Але натиснув на курок.

Дитинка у панчохах впала.
Не встигла зняти, не змогла…
Солдате, а якби стояла
Твоя тут донечка мала?!

За що, мерзотнику, в дитини
Ти вирвав душу із грудей?!
Скажи, хіба ти є людина?
Чи може звір серед людей?!

Стояв есесівець похмуро
На перехресті двох доріг.
У серці біль, в душі зажура,
Він вперше усвідомив гріх.

І скрізь лунає сміх дитини,
І крик. Від нього не втечеш.
Його він чує і донині
«Панчохи, дядьку, зняти теж?!».

Можливий автор: Едуард Асадов / Муса Джаліль

Переклад Соломії Галицької.

ОРИГИНАЛ

ЧУЛОЧКИ

Их расстреляли на рассвете,
Когда вокруг белела мгла.
Там были женщины и дети
И эта девочка была.

Сперва велели всем раздеться,
Потом ко рву всем стать спиной,
Но вдруг раздался голос детский.
Наивный, тихий и живой:

«Чулочки тоже снять мне дядя?» -
Не упрекая, не грозя
Смотрели, словно в душу глядя
Трехлетней девочки глаза.

«Чулочки тоже!», - но смятеньем
На миг эсэсовец объят.
Рука сама собой в мгновенье
Вдруг опускает автомат.

И снова скован взглядом синим,
И кажется, что в землю врос.
"Глаза, как у моей Утины" -
В смятении смутном произнес,

Овеянный невольной дрожью
Проснулась в ужасе душа.
Он застрелить ее не может,
Но дал он очередь спеша.

Упала девочка в чулочках.
Снять не успела, не смогла.
Солдат, солдат! Что если б дочка
Твоя вот так же здесь легла?

И это маленькое сердце
Пробито пулею твоей!
Ты Человек, не просто немец
Или ты зверь среди людей…

Шагал эсэсовец угрюмо,
С земли не поднимая глаз,
впервые может эта дума
В мозгу отравленном зажглась.

И всюду взгляд струится синий,
И всюду слышится опять,
И не забудется поныне:
Чулочки, дядя, тоже снять?"

Предполагаемый автор: Эдуард Асадов / Муса Джалиль