***
Отой небесний ляльковод
Щось геть заплутався з нитками:
Йому б зробити поворот,
А він затягує вузлами.
Ще й каже: «Тут вам і кінець,
Ця мізансцена вже незмінна».
І замість зустрічі сердець
Стикнулись раптом наші спини!
***
Як ти ятрив моє зболіле серце,
До сліз мене підштовхуючи плавно…
Ти керувався правилами герцю.
Вгамуйся! Я тобі не Ярославна!
***
Ну, хто сказав, що я зайшла за край?!
Я – не нещасна й не знедолена.
Тож не гальмуй, мій любий, проїжджай –
Бо тут тобі зупинка не дозволена!
Три сердитi вiршики
© Copyright: Наталья Бидненко, 2017
Свидетельство о публикации №117122210050
Свидетельство о публикации №117122210050
Рецензии