В тобі я ховалась від злого, недоброго ока.
Це тут раювали рідні хороводи бучні.
У небо блакитне, у душі відкриті, високі,
З порогу твого проводжала я в люди пісні.
Домівко моя! Ніби човник – долонькою долі!
Фієста іскриста і прихисток серцю в біді,
Квітучого царства безмежжя,святкове роздолля,
І мрії весняно-вишневі, як цвіт, молоді.
Домівко, коли журавлі погукають у небо,
Підтяті печаллю впадуть хризантеми в саду,
Не плач, не сумуй, я зорею засяю до тебе
І душу тихенько під стріху твою покладу.
Домiвка
© Copyright: Валентина Кондратенко 2, 2017
Свидетельство о публикации №117122100466
Свидетельство о публикации №117122100466
Рецензии
Валя! Как же трогают душу эти строки, наполненные нежностью, любовью и теплом к родному дому! Лучше не написать! С благодарностью,
Ольга.
Ольга Квиташ 04.01.2018 21:11 • Заявить о нарушении
Ольга.
Ольга Квиташ 04.01.2018 21:11 • Заявить о нарушении
Щиро вдячна за відгук. З повагою і найкращими побажаннями Валя.
Валентина Кондратенко 2 04.01.2018 23:24 Заявить о нарушении
Валентина Кондратенко 2 04.01.2018 23:24 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.