27. Я думала часом

Я думала часом: "Яка ж це я бідна!
Хвороби й хвороби долають мене"
І різні нещастя, кінця їм не видно
І так собі просто нічо не пройде.
               2
Та раптом побачила жіночку дивну,
Хоч була то жінка - здавалось - дитя!
І голос звучав її трішечки дивно
Хвороба її так зламала життя.
               3
І так на душі стало якось бентежно
Хотіла й радіти і плакати я.
Ну плакати - ясно, бо то так належно,
А чому радіти? - Скажу зараз я:
    /          4         
А тому, що є в нас і руки, і ноги,
Все тіло в порядку,й в порядку життя,
То так я хотіла подякувать Бога
І серце сказало: "Не бідна це я!"
               5
Бо в світі ще більші бувають нещастя,
А Бог їх від мене відгородив,
А також Він дав мені свою подобу,
Усмішкою й щастям Він нагородив!
               6
Бо мати мене народила здорову,
Це гріх нам щоденно калічить життя
І Бог нас провадить в щасливу дорогу,
А ми вибираєм своє майбуття!
               7
Тож думка приходить:"НІ, це я не бідна!
Коли можу бачить, ходить і любить
І Бог мене любить і це очевидно -
Завжди надімною Він чудо творить!
               8
А ще я щаслива тому, що матуся
Мене у свій час привела до Христа!
Тепер я ніякого зла не боюся
І сама щаслива людина - це - я!
               9
Я дякую Богу за те, що з любов"ю
Батьки віддавали нам, дітям, усе!
І дякую Богу, що також з любов"ю
У вічність, до неба, мене Він веде!

           Амінь!
                1.Березня 2017 р.