Над хмарами...

Над хмарами інші дахи і інші будинки...
Зорі шліфують свої золоті серцевини,
Об кремінь комет  і погляд "чужинців",
І зоряний пил розчиняється враз в хуртовині...
Над хмарами...Свій волоокий грудень,
Ловить комети за магмово-мідний хвіст.
Вони там щасливі!Немає там місця людям!
Та й нам неосяжна цінність їх душ і скарбниць.
Потрапим туди,збудуєм кордони-грати,
І вірус ненависті вживим "чужинцям" в серця
Підуть в хід слова,пістолети,а потім гармати,
І грудень змиватиме кров із блідого "лиця"...
Над хмарами...Інші емоції,інші звуки
І блідо-рожевим відсвічують біополя,
І їм невідомі пекельні цілунки розлуки,
Може цьому і навчить їх наша Земля?
Зорі пекучіші,витерті - ідеальні!
Плавають в чорному просторі наче в морях.
А там,десь над хмарами,місячне сяйво,
Збирають "чужинці" літаючи на кораблях...
Мете і лютує за вікнами хуртовина,
Відчутні природі доторки пальців зими,
А десь, п'яте сонце п'янить чудернацьку "людину",
Що досі не знає про наші тернисті краї...