Тонкі, як лезо бритви, почуття,
І гостра пам'ять вістрям дошкуляє.
Із всесвітом очікує злиття
Моя душа. Коли, про те не знає.
Покриті пилом місячним сади,
Прозорий вітер тулиться до скроні –
Не зміщуючи барви на осонні,
Бо сходить вже принадний молодик.
Чекає ніч на магію вогнів
З глибин далекосяжної світлиці.
А поночі здавалося мені –
То янголи зоріють яснолиці.
І почуття ще тонше лез тонких,
Бо відчуваєш болісну мізерність…
Нових зірок розсіюючи зерна,
Чекає всесвіт паростків тривких.
20.12.17
Покритi пилом мiсячним сади
© Copyright: Наталия Хорунжева, 2017
Свидетельство о публикации №117122011094
Свидетельство о публикации №117122011094
Рецензии
Спасибо.
Не читала, т.к. самой не все нравится
Наталия Хорунжева 15.11.2018 20:47 Заявить о нарушении
Не читала, т.к. самой не все нравится
Наталия Хорунжева 15.11.2018 20:47 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.