Якось, – ми собі гуляли по Києву - граду
Та ось так нам захотілось з'їсти винограду
Аж глянь, – біля магазину, черга здоровенна
Ходімо й ми, поглянемо, виноград напевно
Підходимо, дивимося, - грона виноградні
Такі ж бо всі гарнесенькі, такі ж бо вже ладні
Як сльозинка, – всі прозорі, і як горіх майже
Стали в чергу, продавець, – молодичці важе…
Далі бабця подає і свою торбину
Зваж синочку і мені, - вибери дитино
Та ж малого не давай, не клади зелений
Продавець очі протер: - бабцю! – ви до мене?
А до кого ж? ...промовля, бабця в благім тоні
... як же я вам відберу? Коли я, – дальтонік.
07.11.84р.
Викрутився
© Copyright: Сергей Краснопольський, 2017
Свидетельство о публикации №117121907730
Свидетельство о публикации №117121907730
Рецензии