Не бывать печали...

Ты приводишь, осень, за собой печали,
Расселяешь в душах горечь и тоску.
Хороша ты, осень, только лишь в начале,
Если не срываешь с веток прочь листву.

Не забыть мне в скорби ласковое лето.
Подкупаешь тщетно запахом грибов.
А зачем же речку манишь жёлтым цветом,
Коль согреть не сможешь грустных берегов?

Шла б ты стороною, слякотно плаксива,
Не пугай прохладой, хоть не мил и зной.
Женщине любимой быть всегда красивой:
У неё же сходство с тёплою весной!


 Перевод Веры Бондаренко4

Ти приводиш,осінь, за собою смуток,
Поселяєш в душах тугу й гіркоту.
Ти хороша,осінь, гарний твій початок,
Якщо  не даруєш вітам наготу.

Не забуть в скорботі б наше гарне літо,
Не підкупиш навіть запахом грибів.
І навіщо річку маниш жовтим квітом,
Ти ж зігріть не зможеш змерзлих берегів?

Слякітно плаксива, йшла б ти стороною.
Не лякай вітрами -  не остудиш кров.
Жіночці коханій  стати дай собою:
Люба розквітає ,бо жива любов!