Под зонтиком
как, помнишь, раньше - зонтик вместо крыши?
Дождь там один идёт, а мы вдвоём,
пусть в спину нам завистливо подышит.
Прижмусь к тебе бочком привычно...вдруг
плечо в твою подмышку ляжет пазлом...
Смеёмся, что опять не хватит рук,
и зонт держать, и обниматься разом.
И зонт над нами в пляске воду льёт
за ворот то тебе,то мне...
...Прекрасно!
Под зонтиком бродить ночь напролёт,
забыв, что дождь прошёл и в небе ясно...
19.12.2017г.
Перевод на украинский Веры Бондаренко
http://www.stihi.ru/2018/01/14/10855
Давно ми не гуляли під дощем…
була нам парасолька замість даху.
Дощ там один, а ми удвох ідем
Нехай у спину, заздрячи, подиха.
Я притулюся боком звично: так
плече в твою пахву заляже пазлом…
Сміємося, що знов не стане рук -
нам парасоль тримать, в обіймах разом.
А він, чудний, у танці воду ллє
За комір і мені, й тобі...
...Прекрасно!
Під ним гуляти можна, кавалер,
Забувши: дощ пройшов і в небі ясно...
14.01.2018р.
Свидетельство о публикации №117121904665
Чудный стих - маленький, а столько в себя вместил и настроение ЛГ здорово передаёт! Спасибо! Со старым новым годом! Здоровья, удачи и вдохновения!
С уважением,
Лена
Елена Леонидовна Федорова 12.01.2018 18:43 Заявить о нарушении