Лист святому Миколаю. - I ТИХ НЕ МИНИ!

Але почну з саморобних притч: може, торкнеться їх чийсь благословений погляд!
Дари дані кожному в обов*язкове та вірне використання, під гарантований захист кожним од будь-яких зазіхань. Не перераховувати би усі, Подоба й Образ, Честь й Гідність, Сумління... Підставляти Таке вкупі з першою та другою щоками? А хто вказав се безумне, грішне, аморальне: та хто й відповідатиме??

А ця щодо "І ТИХ НЕ МИНИ!": як простити, прийняти, полюбити ворожі підлість, підступність, злочини: бо, вказують, потрібно... Ну, налаштуюся на сліпо-глухо-німу терплячку, та й помедитую, тую... Вламається в усе це друзяка з якоїсь нашої потреби, звертатиметься до моїх кращих чуттів та не вгаватиме...
ЧЕКАЙ! НЕ МОЖУ ПЕРЕКЛЮЧИТИСЯ З ЛЮБОВИ ДО ВОРОГА!! СТАНЬ У ЧЕРГУ ЗА НИМ!!!

                таки зима! — бо й пада сніг!
                і білий світ!! — й на сніг біліща!!
                йде й проповідь!!! — німа, а віща!!!
                чи вІйде в храм, що вгруз у гріх

Миколаю-Миколайчику, Викажи Свою (Вибач, бо таки Божу) Прихильність...
Най врешті долучаться БОЖОЇ Управи й ті територія та населення...
Бо лох* є дюрка дюркою: і досі стачає лохів на їхню спільню дюру Лохнессію...

                яка держава — така й слава!
                не зможе згавити це й гава?

                такі ж як люди, — каїн, юди!
                хіба, масніший блиск полуди?

                й сама собі, й своїм, — не рідна!
                й нових прокльонів завше гідна?

                що бездоріжжя — то дорога!
                дворога й для єдинорога?

                свічки у плач — бач, й воску жалко!
                аж пеклу з того жаркіш й палко?

                а як пристав** старенький Час!
                дописує ж весь час... вже з вас

*) лох мені відомий з німецької: але не з найпоширенішого утворення "ашлох" = дірка в заду, а технічного вжитку
**) "пристав" = заморився