Рiднi, -лелечi

Майнула думка в далині.
Що не з тобою.
І усміхаючись мені...
Нема покою.

Не світить сонце. Сон не йде.
Душа в печалі.
Тож наче руку прикладе...
Любов надалі.

Не сколихне. І погляд мій.
На мить розчинить.
Тож я кричу:-Зачекай. Стій.
Та хто ж так чинить?

Не зтихла біль. Ти не зігрів.
І голос плаче.
Невже згубити ти хотів...
Душу юначе.

Замерзли пальці на руках.
Душа і тіло.
Мереживом на килимках...
Майнув. Злетіла.

Хотіла радощів і тут.
Сльоза,-росою.
Не має плакати майбуть...
Душа тобою.

Заколисали зорі в слід.
Не плач не треба.
Лети до нас. Лети в політ.
Лети до неба.

Злети до місяця й зірок.
Забудь печалі.
До щастя твого лише крок...
Живи й надалі.

Згадай як пахнуть на весні.
Бузкові квіти.
Як усміхаючись мені...
Хотів злетіти.

Майнула думка,-ніжна шаль.
Шаріли груди.
Кохання вниз. Та й буде жаль...
Що більш не буде.

Майнула думка в далині.
Що не з тобою.
І усміхаючись мені...
Нема покою.

Лети. Лети. Мов білий сніг.
Погляд,-що будить.
Коли кохала,не беріг.
Що скажуть люди?

А їм і діло не до нас.
Вони щасливі.
Я утопала. Ти не спас.
При кожній зливі.

В усмішці кожній,-кольори.
Уста міняли.
Кохаючи не говорив...
Та серцЯ,-знали.

В безпечність кинута тобі.
І на поталу.
В кайданах холоду горить...
Душа,-помалу.

Згоріла. В небо понеслась.
До зорів в небо.
Майнула думкою іще...
Тобі не треба.

І ти не плач і не дивись.
На небо нині.
Я журавлиною росту...
Серед полину.

Майнула думка та й лягла.
Тобі на плечі.
Що журавлині голоси...
Рідні,-лелечі.

Із неба линуть і зовуть.
Коханням з неба.
Кохана в небі. А я,-тут.
Серцю потреба.
 (Понкратова.О.В.)