ЛИСТ З КРИМУ ДО МОЭЇ ПЛИМІННИЦІ
Оксаночко,
Невже ми родичами
Перестали бути?
Невже нас поділило
так життя?
Невже та кров, що в нас тече,
Не рідна стала?
Невже з нас поробили ворогів?
Не вірю в це, таке не може бути,
Як можна, все що було позабути?
Як можна позабути про Тульчин,
Який із міста у село перетворили,
Який був кращий за усі міста,
Для тих сердець які його любили,
Він буде батьківщиною завжди.
Тому що батьківщина це,
У нашім сердці.
Яке болить за ті місця,
Де виріс, де дитинство та юнацтво
Пролетіли, які тепер я бачу
Тільки в снах.
*****************
ВАЛЕРІЙ КУЛИК
Лист до племiнницi Оксани
© Copyright: Валерий Кулик Васильевич, 2017
Свидетельство о публикации №117121708131
Свидетельство о публикации №117121708131
Рецензии