Сльози, наче краплі дощу;,
Стікатють по вологому склу,
Твою руку тепер відпущу,
Бо не зможу сказати люблю.
Все тобі в житті пробачав,
Та випадково на зраді спіймав,
В тщен моє серце спустошено
Та кінець життю оголошено.
Навіщо було все між нами?
Навіщо нас поєднали зірки?
Навіщо з тобою палко кохали,
Чи це були ли;ше мої думки?
Якщо це так, тоді навіщо жити,
Чому тобі легко ввести мене в оману,
Тепер ненавиджу тебе, колись кохану,
Хочу у сесвіт з боллю голосити.
Та тільки рота відкриваю,
Я відчуваю голосу надрив.
Та раз за разом знову починаю,
Але як риба, повітря з грудей видпустив.
Жорстоко ти моє кохання покарала,
Своїми чистими очами,
Та навіть добрими словами,
Але чомусь й краплі його не віддала.
Жорстока кара
© Copyright: Вячеслав Катренко, 2017
Свидетельство о публикации №117121701145
Свидетельство о публикации №117121701145
Рецензии