Мені потрібна та, хто любить мої вірші:
веселі і сумні, великі і малі.
Я хочу, щоб вона вловила віршів тишу,
бо саме в тиші віршів – почуттів політ.
Хай любить мої вірші – вдалі і нездалі.
Хай любить через те, що всі вони – мої.
Хай мріє так, як я, щоб всі вірші співались.
І хай мої вірші співає, мов свої.
Мені вона потрібна не пихи заради –
хай вірші мої любить. Вірші. Не мене.
Її любов до віршів – й буде справжня радість.
Хай буде. Хай хоча б на мить, та промайне.
І хай у мить оту щось прочитає щиро –
із тих моїх віршів, веселих, чи сумних...
Із тих, які люблю, із тих, в які я вірю, –
і ні вона, ні я не виживем без них...
Менi потрiбна та, хто любить моj вiршi
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117121501850
Свидетельство о публикации №117121501850
Рецензии