Розпливеться час,
Помінявши шкіру
На новий каркас,
На холодну зиму
Крізь вікно у чай,
Розтопивши гранули,
Замітає край
Снігопад із мармуру
В крижаних очах,
Запаливши вогники,
Він покаже шлях -
Повернувши спогади
Дасть повітря тим,
Хто вже ледве дихає.
Перетворить в тінь
Ядовиті випари
Переступить смерть,
Покидавши сніжками
І розіб'є вщент
Кожен клаптик вічності
І закрутить нас
За границі відстаней,
Серед сірих мас,
Показавши істину
Вибір завжди є,
Хоч куди не глянути,
Хоч кругом сніги,
Оповиті мармуром
Снегопад из мрамора
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2017
Свидетельство о публикации №117121400701
Свидетельство о публикации №117121400701
Рецензии