Недопоет

Вишкрябай все, на що здатен,
На листок, в інтернет,
В записник телефонний.
Замальовані числа і дати,
Забуваючи в ночах безсонних

Ти не воїн, не цар, не відьмак,
Не порадник, не друг, не людина
- Ти нікчемний кімнатний поет,
В тебе рими пульсують в судинах

І, напевне, не зараз,
Не потім,
Ніколи...
Не відкриєш у собі цього.
Твої вірші безбарвні
І колір
Не врятує твоє полотно

Ти в кімнаті один,
І свідомість, як завжди,
Перекриє безформенні виходи
І потонеш в хвилинах,
В мовчанні годин,
В перериві між віршем і диханням

Варта Слова не спить, а чекає
Поки "Enter" рука не нажме,
Поки гирло вірша,
Твоїх дум не спіймає
І за межі рядків не втече

Шлях далекий,
Стоїть за дверима
Тільки шепотом манить кудись...
Ти бездарний поет,
Твої клавішні рими,
Як і мрії пусті - не збулись

Чорні букви, мов коні з кісток,
Їм не стати живими, без плоті,
Вони зникнуть, зітруться в пісок,
Перегнивши
у нетрях
болотних