Мара Белчева. Вiтрець бурунить гладь озер

Мара Белчева


Вітрець бурунить гладь озер. Туди,
де Мусала розкинулась поволі,
глядяться зверху скелі сніжночолі
у борозни прозорої води.

Там серце скуто в лещатах біди – 
на нього впало сліз гірких доволі,
круг нього посплітали риби кволі
вінки – картатих споменів сліди.

Співають хвилі, вітер тихо грає,
луна самотній голос свій шукає
і чорний сфінкс, застигши на скалі,

вночі і вдень вчуває дивні співи,
він слухає гойдання хвиль шумливе,
віддавшись чародійній Мусалі.

(переклад з болгарської — Любов Цай)


Мусала - найвища горна вершина в Болгарії

***

Оригинал:

Мара Белчева


Ветреца къдри тихите води
на езерото, във полите бели
на Мусала. Скалите снежночели
оглеждат се във златните бразди.

Там има ледено сърце в беди
сковано, сълзите са го проели...
и около му рибите оплели
венци – от пъстри спомени следи.

Вълните пеят. Тих ветреца свири.
Самотен глас тук ехото си дири,
и черний сфинкс на бялата скала,

като съдба застанал над вълните,
и ден и нощ им слуша все песните,
загледан в святий лик на Мусала.