словеса та пасма -на укр. -

***
Луна не далечіла, а була
(від голосів, від співів солов’їних)
А в пролісах конвалія цвіла
Зітхаючи чуттєво й безневинно

І наче безтурботний молодик
сміявся в зорепаді Місяць
Луна не далечіла, а була
Пришпилена до неба списом


***
Вечірня піднебесна сталь
Стікала краплями на луки
І застигали мов кришталь
Вечірні звуки

Розплавлені краплини Бог
Як жито сіяв
Приймала з вдячністю земля
Святе насіння

І знало небо і земля
Що буде днина
І зійде Божа Благодать
На Україну

***
Мушлі як символи на берегах
Відмерлих (завмерлих?) часів
Якщо їх збиратимеш
Ризик є накликати гнів богів

Є небезпека стати рабом
Минулих тисячоліть –
Магічна стежина враз заведе
У потойбічний світ

По-під ногами – вологий пісок
А поруч тече  Дніпро
Пірнеш - і смуток сумної ріки
Просочуе до кісток


***
У фіолетовій вуалі
Приходиш ти через пітьму
А я від’їхати бажаю
В далечину
(в Галичину!)

Туди де помирав в готелі
Невизнаний Іван Франко
А зараз колисає славу
Левко Дурко

Ти тягнешся до мене й млієш
(цілуєш поміжніжжя сталь)
І вимагаєш, і благаєш:
«Візьми мене, зірви вуаль...»

О, як же гаряче, і млосно
Я обіймаю стан гнучкий
Голублю шовкове волосся
І пасма зв’язую в пучки