Я так давно тебе не бачив,
Моє живе в серцях село.
З тобою знов в душі заплачу,
Бо навіть в зимку тут тепло.
Тепло від слів моїх любимих,
Від їх незмінних геть очей,
Від вулиць з садиками дивних,
Навіки рідних тут людей.
Ті самі білі вдень березки,
Якраві зірки в темну ніч,
Фотокартки, старі як фрески,
Чарують. Дивна все це річ.
Як завжди рідне надихає,
І зспокоює в тій час,
Коли я наче б то літаю,
Бувая вдома кожен раз.
Нехай змінилося що небуть,
З сумлінням втрачені де хто.
Сюди вертатися так треба,
Як сонце бажане в вікно.
П. Єгоров
08.12.2017
Бутове
© Copyright: Павел Егоров Энтлор, 2017
Свидетельство о публикации №117121105665
Свидетельство о публикации №117121105665
Рецензии