Тече ця осінь крізь тумани,
Що оповили все навкруг:
Хатину, вулиці, паркани,
Піщаний берег, срібний луг.
Ходжу замріяна край річки,
Душа болить, на серці сум,
Перед очима свято, стрічки,
То спогад стертих часом дум.
То пам'ять, що мене вернула
В далеку осінь, ніч, вогні –
Мене немовби стрепехнуло,
Дихнув світ холодом мені.
Буває краще все забути
І стерти з пам’яті той час,
Що чимось гострим ріже груди,
І миттю сковує всіх нас.
---------------------------------
Тече ця осiнь крiзь тумани
© Copyright: Фаина Янко, 2017
Свидетельство о публикации №117121011245
Свидетельство о публикации №117121011245
Рецензии