С ль св ту

Сіль світу
Поема

1

Йдімо в думку серця.
В серце!
Йдімо.
Що живе схотіло-розхотіло –
це твоє?
Що схотіло тіло?
В серці Бог!
І зроби своє
діло…
Твоє тіло-діло.
Твій язик.
Мову.

Ти до мозку звик?
Комутатор.
Напрямки
Бог
вклада
до серця – т і  думки.

Ти талант?
Тата
ти
обділиш
тактом. Так то.

З серця є –
язик.
І з серця стиль
одягає
в іпостасне
бо так Син Божий теж –
любить Бога-Тата!
Із нізвідки й звідусіль.

Оближи язика.
Мудрість.
Сіль.

2

Що, інакше?
То пиши для
Ізабели –
літ-історико-новели…
Для вдоволення!

І ти? –
та все туди ж?
Зїж книжку, й книж.
Ще тобі треба до харцизів?
Що нахромилися
на пліт
сухого афоризму!

Я любовник Божий –
дивовижний –
перелажу за плоти
окнижжя –
молоді
за мною
Бога лижуть!!

3

А як мій Бог
крізь мене гляне –
то усіх нинішніх
підвішених
не стане.


А остануться сірі штані
грудки
чи брилиська –
мене носили до титанів…


І всесвіт
дихатиме
як корова здухом
наїджений –
цим Поглядом!
що
через мене
рухав.

4

Життя!
Хрестись! –
І повернешся
в зрілість:
я поверну ще Богу
цю Божу цілість.

Так
Богом
зрощений –
що здавсь
у Божу милість.

5

Й розплавляться вже
геніальні
тиглі…

я плакав
я любив в серці сік
що мав
Божу достиглість!!

6

Що дбав усім народам
єдність

04.11.2017