Сумна доля

Вже конає Україна,
Гине рідна ненька,
Моя мила Батьківщина.
Дайте нам печеньки!
Душу ми за них положим,
Будемо скакати,
Та хоч з дерева стрибнемо -
Гине ж наша мати!
Вже давно нема завозу,
Що робити, браття?
То коли підуть поставки?
"Мерикоси", мать їх!
І кастрюлі вже діряві -
Олова немає.
Взимку холодно макітрі...
Слів не вистачає!
Що ж це робиться, панове?!
Нас що обдурили?!
Так за що тоді ми, дУрні,
Рилом землю рили?
Все, немає вже терпіння,
Як таке можливо,
Щоб свиня, та без печеньок,
Землю рилом рила?
Хай конає рідна ненька,
Хай ржавіє посуд,
Заберіть собі те їдло
Під наш гнівний осуд!
Хай ми здохнемо як тварі,
Хай нас поховають!
Хоч за нас усі забули,
Але ж гідність маєм!
Більш не скачем за печеньки,
Тільки за банани!
Ми тепер вже більш не свині -
Горді "обєз'яни"!
В Африці країн багато,
Хтось та приголубить.
Будьмо кожуру здавати,
Заживем як люди...

Ось така важка в нас доля -
Бути під панами.
Є в нас поряд рідні браття,
Та ми ж "вУмні" самі.
Так і маємось по світу,
Кров свою забувши:
То печеньки, то банани,
"Чужі капці" взувши.



                8.12.17г.


Рецензии
Превосходно, Виктор!
Пять раз перечитала. Сразу вспомнились строки гениального классика:
«Животный утоляя страх
Времен двенадцатого года,
Европа пляшет на костях
Ей ненавистного народа.
И грозный брит и грузный швед,
И галл, презрительно лукавый,
Плюют остервенело в след
Его тысячелетней славы.
И мутной злобою кипят,
За них попрятавшись блудливо,
Поляк спесивый, лит и лат,
Эстонец – пасынок залива.
Х о хол с натуги ворот рвет,
За ляхом тянется к европам,
Спеша за шнапс и бутерброд
Служить в неметчине холопом.
И мир вокруг по швам трещит,
И шрамы набухают кровью,
А мы как прежде держим щит
Пустому вопреки злословью.
Умолкни, лживая молва, –
Пускай узнают поименно:
Россия все еще жива!
Не пали отчие знамена!»
_____

И, хоть написаны они были ~200 лет назад, но сейчас до боли актуальны.
_____
Спасибо большое, мой друг, за острую мысль, превосходно сложённую в стих!
Настя.

Анастасия Пономарь   17.12.2017 21:40     Заявить о нарушении
Стояли, стоим и стоять будем! Каждый на своём посту! И щит держать будем! А как устанет рука, пустим в дело меч булатный! Шавки сами разбегутся, а их хозяевам не сдобровать!
Добро и зло. Ну, прям, как в одной еврейской книжке написано. Чтож, видимо, придётся всё же биться. Иначе бусурман не угомонить! Зря они...

Виктор Ольховский 2   18.12.2017 00:54   Заявить о нарушении