Вечір місяця гукає.
Той віконце відчиняє.
Тай питає із просонь:
"Чи пора мені змінити,
День до Сона відпустити"
-Тиж поглянь бо,
Нічний птах, вже чекає на гіллях.
Не шепоче ліс без тєбе,
Хмари не біжать у небі.
Не кружляє вітерець,
Серед івових гілець.
Місяць солодко здригнувся,
Вийшов гордо, озирнувся.
Зіркам ніжно посміхнувся,
Тай поплили угорі, чудернацькії вогні.
***
© Copyright: Юрий Литовченко, 2017
Свидетельство о публикации №117120903310
Свидетельство о публикации №117120903310
Рецензии
