Нехай за мене скаже тиша.
Усе завмерло і ніхто не дише.
Лелеки причаїлися на криші.
Притаїлись за стіною миші.
Нехай за мене скаже сонця гук.
Не чую більше в двері стук.
І втратив відчуття я звук.
Мене накрило ковдрою із мук...
Нехай за мене скаже шум вітрів.
За мене скаже аромат з полів.
З лісів, степів, минувших днів.
Сказати змогло все, я не зумів.
Я не незміг, насправді, я не хочу говорити.
Хочу діяти та Землю зупинити.
Я втратив почуття та здатності любити.
Але я хочу, можу й мушу жити.
Нехай
© Copyright: Игорь Коляденко, 2017
Свидетельство о публикации №117120901398
Свидетельство о публикации №117120901398
Рецензии